Виховні заходи

                    

Екскурсії по Карлівщині!

Заклад праці та відпочинку "Юність" при Білухівському НВК

Новорічне свято!

Вітання з Днем учителя!

День туризму!

Презентація "Наші шкільні роки"

 Криниця їх душевних почуттів

Літературна кав’ярня  відчиняє двері для сердець, сповнених глибоких,

                                         чистих   почуттів

Мета:  ознайомити школярів із криницею душевних почуттів Панаса Мирного та Олександри Шейдеман; розвивати інтерес і бажання до вивчення цікавих сторінок із життя рідного краю, цікавість до творчості видатних людей, творчі здібності учнів; виховувати любов до поезії, повагу до нареченої, дружини, жінки; виховувати культуру почуттів, бажання самовдосконалюватися.

Оформлення: інтер’єр вітальні сім’ї  Рудченків – стіл посеред зали, на ньому запалені свічки, фортепіано, відвідувачі свята – за столиками.

Обладнання:  комп’ютер, презентація учнів, екран, на якому по ходу свята з’являються вислови про кохання, портрети письменника та його коханої.

Музичний матеріал: музика Й.Штрауса.

Кількість задіяних учнів:   45

Тривалість проведення заходу:  60 хвилин

Підготовча робота: провести літературознавче дослідження про криницю почуттів Панаса Мирного та Олександри Шейдеман, підготувати сценарій.

                                                      Хід свята

Ведуча.     Наші вітання Вам, шановні добродії! Приємно бачити серед відвідувачів нашої кав’ярні нові обличчя! Сподіваємося, вам, дорогі гості, буде затишно у нас, і ви зможете не лише зігрітися кавою, а й відпочити душею.

       Не буду випробовувати вашу цікавість, попрошу всіх помічників узятися до роботи. Розпочинаємо!

                                   (Під звуки фортепіано линуть слова ведучих)

Ведучий.   Усе прекрасне у світі створено любов’ю во ім’я добра. У тому, кого і як люблять видатні люди, іноді розкриваються риси цілого покоління, простежується життя певної суспільної доби. Історія їхнього кохання – це ключ до розуміння їхнього внутрішнього світу, до джерел їхньої духовної енергії.

Ведуча.  Такими словами хочеться розпочати щире слово про творчого генія, нашого земляка, великого українського письменника і просто мудрої та скромної людини  - Панаса Яковича Рудченка.

Ведучий.  З благоговійним трепетом наважуємось торкнутися його найінтимніших душевних струн. Адже ми, нинішня молодь, виявляємо інтерес не тільки до літературно-громадської діяльності письменника, а й до його приватного життя.

Ведуча.    Щоб глибше зрозуміти його творчість, треба знати, що любив митець, чим захоплювався, що ненавидів, як склалося його особисте життя. Використання такого роду інформації розкриває багатогранність творчої особистості письменника, його внутрішній світ.

Ведучий. Тому своє слово ми хочемо присвятити сторінкам світлого кохання Панаса Мирного та Олександри Шейдеман. Дружину Панаса Мирного доля звела з Карлівкою, а якщо це так, то письменникові  не раз доводилося бувати у нашому тихому невеличкому містечкові.

Ведуча.  То хто ж вона, ця жінка, доля великої людини – Панаса Мирного? Запрошуємо причаститись до сторінок життя цих людей, зачерпнути наснаги від слова про кохання, що не вмерло і не потьмяніло під плином часу.  Станьте співучасниками розповіді про витоки історії цього світлого почуття, очистіться душею і спийте еліксиру вічного кохання.

       (Звучить музика Й.Штрауса. На фоні музики - слова двох дівчат – Долі і Панночки.)

Доля.        Жіночність – що це?- Лагідні очі?

Панночка (Олександра Шейдеман).  А може,- спалах серед ночі…

Доля.      Як зрозуміти одвічну загадку дівочу? Чи має в собі жінка нерозкриту таємницю жіночності, яка вабить, полонить?

(Під музику Й.Штрауса входить Муза Панаса Мирного із свічкою в руках.)

Муза.     Я, літературна Муза, допоможу вам перелистати декілька сторінок в «біографії серця» Панаса Мирного.

Читець.    Шурочко! Милая моя! Скільки змісту найніжнішого і найвищого закладено в одному цьому слові «милая»! я багато разів чув його, не раз доводилось самому вимовляти його; але ніколи воно не викликало того найтоншого відчуття, яке повідав я, застосувавши його до тебе, моя дорога! Це не слово, звичайне людське слово, яким виражається поняття у людей; торкаючись почуття, воно тим самим більше підходить до музики, ніж до звичайної людської мови. Говорять, що тільки музика є мовою почуття. Якщо це так, то що таке звуки її в порівнянні зі звуками, які чую я в слові «милая»… Ніяка музична фраза не може зрівнятись із ними, виразити того змісту, яке виражає воно… Потрібно, значить, жити, а головне – потрібно полюбити так, як полюбив тебе, щоб зрозуміти це слово. Воно тепер носиться всюди за мною, звучить у моєму серці найніжнішими акордами, викликає уяву про тебе, моя багатостраждальна!»

(Звучить пісня «Чому являєшся мені у сні?» на слова І.Франка у виконанні В.Козловського (роль артиста виконує учень.)

Муза.     На сороковому році життя великий чиновник, відомий письменник з   юнацьким запалом покохав Олександру Михайлівну Шейдеман. Молодість Шурочки, її красиві блакитні очі, талановите виконання музичних творів на мистецьких вечорах глибоко вразили серце Панаса Мирного. Із літа 1888 року почалося їхнє ближче знайомство.

(На фоні класичної музики, яку виконує Панночка, учениця читає уривок із твору М.Медуниці «Брати і побратими».)

Учениця.  «А очі, які вона ніби приховувала густими віями, були такими світлими, що запали Панасові глибоко в душу. Оці блакитно-голубі очі все життя супроводжували його. А ще збентежували  білі руки, з-під яких лилась улюблена мелодія Бетховена. А коли Олександра Михайлівна заспівала, то вразила Панаса не силою свого голосу, а ліричним тембром».  Чула до мелодій панночка Олександра Михайлівна, викликала цілий потік почувань у серці Панаса Мирного. Він слухав гру Олександри Михайлівни. Музика ніби несла у розбурхане море, де хвиля гойдає, кидає його і виносить на сонячний берег.

(Читці читають вірші Панаса Мирного, присвячені Олександрі Шейдеман.)

1-ий. То було навесні…На високім шпилі

           Ми з тобою в лісочку сиділи.

           Унизу по лугах річка синя тяглась,

           А над нами дуби гомоніли.

           Соловейки в гаї щебетали тоді,

           На кленочку зозуля кувала,

          А в кущах, у ліску, он на тому бузку,

           Сиза орличенька стогнала.

2-ий. Як хочеш щастя – йди сюди,

         До мого серця припади!

         Горить воно, огнем пала…

         Не віриш – то поглянь сама,

         Й його безодню ти своїм

         Ізміряй поглядом своїм.

3-ий.  У сні тебе я цілував,

          У чоло і в очиці сині

          І твої руки білі-білі

         До свого серця пригортав.

 4-ий.  Шурочко, мріє моя!..

             Думав я, дорога для мене істото, від чого це ти мені така дорога, від чого я тебе покохав?: І знаєш, до чого я прийшов? Що дійсно люблю тебе. Люблю тому, що люблю життя, тому, що в тобі стільки життя,… що не можна не зачаруватись тобою; тому, що в душі твоїй загорілась іскра Божа і світить всьому доброму, чистому, кращому… Так я, моя мила Шурочко, думав сьогодні і прийшов до такого висновку, що дійсно люблю тебе, тому що ти – мрія моя!»

(Танцювальний колектив «Ритм» виконує «Вальс»)

Муза.   Ми з вами перегорнули декілька сторінок «біографії серця» Панаса Мирного та Олександри Шейдеман. Тут звучали прекрасні струни його поезій. І пов’язані вони з нашим рідним карлівським краєм, бо наречену, що згодом стала дружиною письменника, доля звела з Карлівкою.

       (Звучить романс «Очарованна, околдованна» у вчителя музики і співів.)

Ведуча.  Мабуть, так розпорядилась доля, що саме наша карлівська земля надихнула велетня літератури Панаса Мирного на духовну творчість.

Ведучий. Видатні поети ніколи не полишають нас. І час підносить їх над нашими думками й турботами, обдаровуючи безмежною молодістю. І стають вони нашими сучасниками й ровесниками прийдешніх поколінь.

       (Ланцюжок віршованої поезії школярів. Звучать вірші, на екрані з’являються слайди із світлинами Панаса та Шурочки.)

1-ий.      120 літ минуло, а проте

              Ми знову доторкаємося щиро

              До сторінок . Життя їх непросте,

              Та сповнене пошани і любові.

2-ий     Вона була – незгасний промінь серед ночі,

             Його так чарували її очі.

3-ий.      Мов лебеді злітали руки,

              Нерідко Шура грала вечорами.

             Фортепіано ніжні звуки,

              Неначе слались в серці килимами…

4-ий.     Кобищанська крутенька стежино,

             Знову нас привела ти сюди,

             Щоб читали ми пам’ять ту сиву,

             Щоб згадати про них ми змогли

5-ий.   А дуб шумить. Багато знає він.

             Та не повість нічого, мов не знає.

             Лиш пам’ять теплу зберігає,

             Та в його гіллі спогад добрий не згасає

             Про те, як посадив його малого

             Панас із сином так багато літ потому.

            Тепер усі, хто милується ним,

            Питають дуба: “Розкажи усім

            Про того чоловіка золотого,

            Що панночку так щиро покохав”.

            Під дубом викопав ставочок глибоченький

            Внизу, в саду, від хати далеченько,

            Щоб любая дружина там відпочивала.

            Та дуб мовчить, бо мови він не знає.

           Та світлий спомин всім нам навіває.

6-ий    Зелений гай…

           Тут спочиває неземне кохання,

           Серця поєднані і в небутті.

           І через роки та мелодія єднання

          Дзвенить для них, як і колись в житті

7-ий.  Ось погортали ми сторінки біографії сердець,

           Щоб зрозуміти все, відчути, прочитати

           Серед років заховану одну із таємниць –

           Велике вміння – одне одного кохати.

(Звучить одна із пісень про кохання у виконанні Віталія та Світлани Білоножків.)

Ведучий.  Сьогодні ми відкрили таємницю кохання великої людини Панаса Мирного та його дружини Олександри Шейдеман. Я хочу звернутися до вас, шановні любителі поетичного слова:

-         Чого навчило вас кохання Афанасія та Шурочки?

-         Мені дуже сподобалося, що люди змогли пронести це почуття через усе життя, долаючи перешкоди, переносячи довгу розлуку. Найбільше мене вразило те, що Панас Мирний віддав весь жар свого серця своїй дружині та сім’ї.

-         Чи вірите в кохання з першого погляду?

-         Я не вірив. Був впевнений, що людину потрібно спочатку вивчити, поспілкуватися з нею, відчути, чи є щось спільне. А от кохання цих двох людей мене переконало, що буває воно з першого погляду.

-         Чи потрібне сучасній людині кохання?

-         Ми живемо в інший час і спілкуємось по-іншому, ніж у 19 столітті. Ми не вміємо писати таких листів, як Панас Мирний, а здебільшого посилаємо SMS. Це збіднює наше мовлення, але, звичайно, нам кохання потрібне теж. Я думаю, немає такої людини, яка б хотіла прожити без цього почуття, без сім’ї та дітей. Я хотів би зазнати такого кохання.

                          

                                Список використаних джерел

1. Величко О.А. Відбитки осені в коханні. Літературна кав’ярня// Вивчаємо українську мову та літературу.-№32.-2008.

2. Літвінюк О.В. Так ніхто не кохав// Вивчаємо українську мову та літературу.-№9.- 2008

3.Медуниця М.Брати і побратими.-К.:Радянський письменник,1990.

4.Мирний Панас: Життя і творчість у фотографіях, ілюстраціях, доку-ментах/Авт.-упорядник Є.Є.Радченко, О.І.Володарець.-К.:Радянська школа,1983.-160с.

5.Панас Мирний і літературний процес: Збірник наукових статей/ Інститут літератури НАН України, ПОІПОПП, Полтавський держ.пед.ун-т.-Полтава, 2000.-160 с.

6. Панас Мирний (П.Я.Рудченко), Зібрання творів у семи томах,т.7,К.: Наукова думка,1971.

7.Пивоваров М.П. Панас Мирний.(Життєвий і творчий шлях).-К.: Дніпро, 1965.

 8. Пільгук І. Дуби шумлять.-К.: Дніпро,1979.